Біля села є рештки поселення III—IV століть н. е. та слов’янське поселення IX—XI століть н. ери.
Виникло село в 1806—1812 роках. В 1827 році воно входило до м. Ізмаїла.
У 1918 році в селі діяла підпільна комуністична організація, яку очолив Ф. І. Погрібний. Коли за участь у Татарбунарському повстанні заарештували кількох членів саф’янської підпільної організації, селяни всім селом рушили до жандармського поста і звільнили заарештованих. 18 березня 1932 року до дня Паризької комуни на саф’янському шлагбаумі вивісили червоний прапор, а по селу розкинули листівки. В 1930—1934 рр. за революційну діяльність були заарештовані 15 жителів села. В 1941—1944 рр.
Ф. І. Погрібний і М. Ф. Козаченко створили підпільну комуністичну організацію, яка проводила підривну роботу проти фашистських окупантів. Керівники цієї організації разом з підпільниками навколишніх сіл були схоплені і закатовані.
За роки семирічки в селі збудовано 69 житлових будинків. Тут посаджено 20 тис. декоративних і фруктових дерев, 500 тис. кущів.
На території села міститься колгосп зерно-молочного напряму ім. Чапаева, який має 3187 га земельних угідь, в т. ч. 2300 га орних. З допоміжних підприємств є цегельно-черепичний завод, сепараторний пункт, пилорама, ремонтні майстерні. Тут є відділення «Сільгосптехніка». За досягнуті трудові успіхи його колектив одержав перехідний Червоний прапор Одеського обкому КП України та облвиконкому. В 1956 році колгосп був нагороджений медаллю Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
У Саф’янах — восьмирічна школа і школа сільської молоді, три бібліотеки, два клуби. Працює швейна майстерня.
